Моє

Як жити, коли ти не знаєш, що далі?
Що прийде до тебе у завтрашнім дні.
І очі, ті, що колись вірно кохали,
уста цілували, співали пісні.
І руки, ті, що колись так обіймали,
так ніжно тримали, вже зовсім не ті...

Вже зрадою повні, вже повні омани
знов йдуть за тобою, та думаєш ти,
як житимеш, якщо і знов таке стане.
Так можна і з розуму зовсім зійти.

Але розумієш, заради коханих,
буває, потрібно розвіяти біль.
Бо все, що збудоване днями й роками,
сумісне майбутнє - оце твоя ціль.

І хочеться знову усе присвятити
коханій людині, і всьому, що з ним...
Так легко все вбити, так тяжко зміцнити.
Та коли не знаєш як жити - люби...

В народі кажуть: хто рано встає,тому Бог дає. Ну що ж, перевіримо. Завтра перший день мого навчання, перші пари... Доречніше сказати, перших п'ять . Щоб доїхати трамваєм, мені потрібно ПІВТОРИ ГОДИНИ! Тож прокидатимусь я о пів на шосту. Це після того, коли влітку мій підйом був об одинадцятій.
Ну що ж, сподіваюсь, що з легкістю перетворюсь з істинного нічного птаха в жайворонка. Дай Боже!
Успіхів усім, хто розділяє моє перетворення і розуміє мої переживання! Я з вами.