Завдання журналіста у сучасному суспільному просторі полягає у малому:
донесення правдивих фактів та достовірної інформації до народу, який прагне
бути в курсі подій. Але багато хто не може виконати навіть цього… Ідеальний
журналіст – це об’єктивний журналіст, теза, яку ми чуємо всюди. Порівняємо те,
як колись відбирали журналістів, і хто є журналістом нині. Тепер можна і не мати
журналістської освіти, достатньо говорити те, що хоче чути соціум. Колись це
мали бути люди вірні своєму народові та самому собі.
Чому зараз ЗМІ втрачають передові позиції? Бо все частіше журналісти вірні
владі, яка не вірна народові. На жаль, меншість представників ЗМІ усвідомлює
власне вплив ЗМІ на формування громадської думки та управління масовими
емоціями. А ті, хто усвідомлюють, користуються цим, нав’язуючи людям
інформацію, яка вигідна тим, на кого вони працюють.
Останнім часом журналісти займаються лише «інформаційною проституцією»,
зраджуючи навіть власним принципам заради прибутку. Але про що може йти мова,
коли лікарі дозволяють собі порушувати клятву Гіппократу, а президенти,
присягаючи на вірність народові на Пересопницькому Євангелії, згодом (або
зразу) забувають про свої обіцянки.
Варто сказати, що дехто з нас забуває, що «професія» з латинської
перекладається як «покликання», тому це не просто засіб збагатитися, а ще й
праця, яка дана Богом.