Тут творча душа не знаходить притулку,

а обрій письменницький вже застарів.

Поезію творять як ту проститутку,

за винятком справді величних майстрів.

Тут пишуть, мов відрами гатять по скроні,

чекають на курси новИх все рабів.

Відколи поет ся рождаєт не в лоні?

Шевченко завмер би. Чи вже остовпів?

Живуть на цейтнотах зновілі поети,

коли вже немає ні рим, ні ходів.

Знедавна не в моді душевні полети,

Франко б ся не тішив, якби і хотів.

Від сорому досі згора Українка

за душі, що сквернять минулих віків.

Та ж то відкривається чиста сторінка,

Де вчать римувати і зовсім без слів.