Сьогодні з кінцями переїхала до Львова (на найближчі 5 років, точно).
Моє найулюбленіше місце на всій Землі... Я не зарікаюсь, бо бачила не так багато, але зараз...
Проте, коли вже настав час мого від'їзду, мною оволодів такий нестерпний смуток, ніби  я зраджую рідному місту, покинувши його, змінивши на інше. З цим містом стільки зв'язано, що хочеться залишити його назавжди або... не покидати ніколи. Дивне відчуття.
 Та хочу я того чи ні, воно завжди чекатиме на мене з широко розкритими обіймами, бо там залишились найрідніші мені люди - мої батьки...