Питання вичерпане

        «Раз за разом постає одне і те саме питання: як владі              вдається перетворювати нормальних людей в заплічних справ майстрів, як може батько сім’ї повертатися додому, цілувати жінку і дітей після того, як цілий день мучив і вбивав інших жінок і дітей?»

                                                         Марк Леві «Піти, щоб повернутись»

 Питання порівняння Помаранчевої революції та Революції гідності для мене вже давно є вичерпаним та недоцільним. Про це можна було писати на самому початку, коли студенти відреагували на призупинення процесу підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, вийшовши на Євромайдан. Тоді я б сказала, що поєднує ці дві події спільна ідея, однакові людські цінності, бажання жити краще…

Та пройшов час… Недарма події 2013-2014 рр. називають Революцією гідності, під час неї все більше людей усвідомлювало, що таке гідність і з чим її їдять.

А от негідно було зі сторони влади розганяти мирну демонстрацію звичайних студентів, які вийшли за ідею; негідно було стояти проти народу; негідно бити жінок та дітей, коли вдома свої ж жінки та діти; негідно втікати з країни, не підтримавши своїх побратимів; негідно досі не звертатись до народу, якщо ти президент, не мати з ним ніякого контакту; негідно, перепрошую, ходити на золотий унітаз, коли люди доживають свої останні дні через те, що не можуть собі дозволити нормально харчуватись, та ще й годувати власну сім’ю за мізерні зарплати та пенсії, коли ж у будинку вельмишановного президента свиням на їжу виділяли більші кошти, ніж прожитковий мінімум; негідно було стояти на Антиєвромайдані за те, що тобі заплатять 200 гривень і ти зможеш купити матусі подарунок на День народження, в той час, коли люди гинули під кулями  на Євромайдані, а матері полеглих не знали, як далі жити і для них найкращим подарунком було б життя їхніх дітей; негідно було сидіти вдома, вже негідно було мовчати…

Хіба можна порівняти ці події з революцією, яка була через фанатичне ставлення до кандидата в президенти та надій на зміну принципу керування державою? То була революція фольклорно-політичного характеру, після якої всі лише заговорили про те, що наш народ може повстати за умови об’єднання спільною ідеєю, то був лише початок…

Так само, як і недоцільно, на мою думку, порівнювати та обговорювати після Революції гідності діяльність та оперативність журналістів, коли більшість з них стояли на майдані і гинули під кулями… Можу тільки сказати про ганьбу тих журналістів, які дозволяли собі подавати неправдиву інформацію про події з Майдану, про ганьбу російських ЗМІ, які й зараз беруть на себе забагато, розказуючи про погоду в Москві, Ярославлі, Нижньому Новгороді, а також Криму, Харкові, Донецьку та Луганську, не запитуючи людей, чи хочуть вони того. Україна єдина! Слава Україні!