«Мистецтво – це наша зброя!», –
під таким девізом вже вчетверте культурно-патріотичний фестиваль «Республіка»
підірвав Кам’янець-Подільський та всю Україну,
грандіозно закриваючи фестивальний сезон.
Мабуть, саме таке гасло нині є найвдаліше підібраним, бо, попри важку
ситуацію в країні, повинно ж бути щось, що об’єднає усіх нас повсякчас. І добре, коли це
«щось», – мистецтво. Адже на фестивалі
зібралась публіка з усіх куточків України, не кажучи вже про виконавців: «Роллікс»
(Херсон), «Jinjer» (Горлівка), «Skinhate» (Дніпропетровська
область), «Патч» (Луганськ), «Fontaliza» (Горлівка), «Мотор'ролла», «Безодня» (Хмельницький), а
також київські гурти – «Скрябін», «Dakh Daughters»,
«Один в каное» і т.д. Були і такі гурти: «Trubetskoy» (хедлайнер фестивалю), «Sciana»,
«Паліна Рэспубліка», які завітали до нас з Білорусі.
І повірте, ніхто і ніщо не забуте, бо виручені гроші організатори передають на
реабілітацію та допомогу військовим (жоден виконавець не відмовився віддати
певний відсоток від свого гонорару), тому не варто засуджувати подібні заходи.
Неодноразово чуємо: «В країні війна, а вони собі розважаються». Тоді виникає запитання, чи не брали шлюбів у Велику Вітчизняну війну? А українське весілля,
як відомо, ніколи не проходило скромно. Хіба то не розваги? Тоді вже краще зібрані кошти передати на допомогу армії, а не засуджувати всіх і
вся.
Варто також нагадати,
що «Республіка» є некомерційним фестивалем, який не спонсується жодною політичною партією.
Про це, очевидно, свідчить закреслений долар у назві та надпис «antimoney fest»
на афіші.
А тепер хотілося б пригадати найприємніше. Отже, почнемо.
«РОЛЛІКС». Хлопці справді віддаються на повну, досі слухаємо пісню «Давай
частіше посміхатись», коли впадаємо в «постфестивальну депресію», типу «хочу
назад», щоб хоч якось покращити настрій.
Ще пригадується слем, тому, відповідно, атмосферне фото.
PIANO EXTREMIST. Людина, яка знаходить в собі сили творити та дарувати
прекрасне в такий непростий для нас всіх час. Його особистий девіз: «Музика має
рятувати». На свої концерти він завжди бере скриньку, таким чином,
протягом виступу слухачі мають можливість пожертвувати на допомогу армії. Так
було і цього разу. Piano Extremist нагадує, що не підтримує жодної організації, окрім своєї
особистої ініціативи про допомогу. Він не хоче афішувати свого прізвища та
показувати обличчя, а й справді – доброчинність не має обличчя, вона має душу...
Особливо вразив гімн України у виконанні Piano Extremist
та публіки. Після чого було прийнято співати гімн на завершення кожного дня.
Нагадаємо, що вперше виконавця почули на Євромайдані в Києві 24 січня 2014
року під стінами КМДА, після цього він став відомий як екстреміст – людина, яка
віддана крайнім поглядам, методам, діям. Відео на https://www.youtube.com/watch?v=PiEJb5oU-6s
«ОДИН В КАНОЕ». Просто взяли карімат, сіли – і насолоджувались. Навіть не
йшли в буферну зону. Під таку музику хочеться жити…і цілуватись. Повний
релакс!
Сиділи не тільки ми =)
Отже, «МОТОР’РОЛЛА». Відомий всім гурт, який має вже 10 років за плечима!
Неймовірно вразили! А тут вже буферна зона допомогла відчути весь кайф.
А над пропозицією Сергія Присяжного зробити пісню «Це ти» гімном міста,
адміністрації Кам’янця-Подільського справді треба було б подумати, бо ж «місто-фортеця,
кам'яне серце».
І така очікувана всіма «Восьмий колір», яку просили в проміжках між кожною
піснею.
«СКРЯБІН». Що ж, перші асоціації – це «Мама» і «Коломийки». Зовсім несхожі
пісні, під час яких заполоняли абсолютно різні емоції: «Мама» – це сльози, дуже
багато було сказано з вуст Кузьми, що стосується наших військових. Особливо
запам’ятався вступ: «Я не знаю, як я буду дивитись в очі тим матерям, дітей
яких вже немає в живих»; «Коломийки» – це такий собі прояв прямолінійного
неприязного ставлення до москалів, без всяких там замовчувань. Бо «хто не
скаче, той москаль», а скакали всі =)
Ще пісня «Старі фотографії», під яку, без сумнівів, всі пригадали, подзвонили (або
обійняли, якщо вони були поряд) своїх найкращих друзів.
На додаток до мистецької атмосфери вражаюче графіті «Запальний танок», яке було власне у розробці, коли фотографували. Отож, не залишились осторонь і
художники.
На завершення, для тих, перед ким постало питання – їхати чи ні на наступну
«Республіку», так-от, НОГИ В РУКИ І ТУДИ!!! Бо шикарна атмосфера була не лише
біля сцени. Наметове містечко як воно є: пісні під гітару до ранку, вогнище та
приємна компанія, біля сцени все тільки починається.
P.S. Окремий респект:
1. Охоронцям, які завжди дякували та бажали солодких снів;
2. Ведучим, які витримали все, ба навіть струм 200 Вт;
3. «Dakh Daughters» та «Trubetskoy»,
під час виступу яких навіть не було бажання брати до рук фотоапарат, бо
хотілось, щоб ці моменти залишились в пам’яті, а не в цифровому варіанті;
4. Кам’янцю-Подільському,
шикарне місто, є на що подивитись та чому позаздрити;
5. Суворій місцевій осі, яка вирішила, шо годі нам дивитись, як на
пішохідному чоловік б’є іншого за те, що той його ледь не переїхав.
RESPUBLICA, COME BACK!
Марія Марковська, Орест Дрималовський.
