Я хочу за руки триматись до скону
і грітись в обіймах, ну майже до ста.
І не піддаватись людському закону,
що з часом жевріють старечі вуста.
Я хочу любити, як вперше, довіку,
на тебе молитися, як на Христа.
І дихать тобою, немов базиліком,
який нетерпляче в душі пророста.
Я хочу нестримно і вічно кохати.
Ця мрія, здається, є більш ніж проста.
І разом вертати до теплої хати,
де завжди пашітиме кава густа.
Я хочу ростити з тобою онуку,
мені не страшна вже й така висота.
Триматиму завжди лише твою руку…
Й жеврітимуть десь… та не наші вуста!
Немає коментарів:
Дописати коментар