Вочевидь, навіть дим має тіні.

Що казати тоді про людину?

Допиваючи терпкий мартіні,

відчуваючи осад провини,

відпускаючи ноти сумління,

виливаючись тим, хто навпроти,

краще вір, довіряй ліпше тіням!

Ті не зрадять твоєї скорботи.

Очевидно, й стіна має вуха.

Що казати тоді про людину?

Не шукай в слухачі відчайдуха –

сам збудуєш собі домовину.

І бесід не веди з гордяками,

не розказуй своє принциповим!

Краще вже говори з будяками

чи біду розділи з тютюновим!

Квіти теж мають очі – це точно.

Що казати тоді про людину?

Та вони все сприймуть непорочно,

а твій «друг» те плітками окине.

Віднайди собі тіні чи квіти,

стіни, камінь, дощі – неважливо!

З усіма можна поговорити,

та людина лиш зрадить людину...